Розвиток психологічної стійкості особистості

Час читання 10 хвилин

Розвиток психологічної стійкості особистості необхідно для подолання важких ситуацій життя, вміння спокійно аналізувати і приймати рішення за будь-яких обставин. При рівних умовах людина завжди залишається спокійним і впевненим у собі, інший – постійно переживає і відчуває вплив стресу. В чому причина, що ж таке психологічна стійкість?

Структура психологічної стійкості особистості включає в себе наступні компоненти

  • Емоційне рівновагу – уміння контролювати свій емоційний стан, не доводячи до нервового зриву, раціональне ставлення до життя.
  • Сталість життєвих цінностей, стійкість – збереження позитивного ставлення до життя, віри в краще, збереження внутрішнього стрижня і впевненості при будь-яких ситуаціях.
  • Швидке психологічні відновлення, опірність – вміння зберігати своє Я в стресовій ситуації, швидко аналізувати стан речей, зберігати свободу вибору.
  • Развитие психологической устойчивости личности

    Дають наступне визначення

    Психологічна стійкість особистості – це властивість особистості, що купується в ході життя, що передбачає ефективну діяльність, яка не залежить від негативних зовнішніх впливів, що дозволяє використовувати резервні сили організму.

    Розглянемо детальніше дослідження психологів з питання психологічної стійкості особистості.

    Дослідження психологічної стійкості особистості

    Розвиток психологічної стійкості особистості завжди було предметом досліджень психологів, так як є необхідною умовою для успішного саморозвитку та існування в навколишній дійсності.

    Гештальтпсихологія (К. Левін, Ф. Хоппе)

    Розглядає стійкість особистості з точки зору побудови цілей. Причому цілепокладання може бути, як ситуативних, так і глобальним – визначення основних життєвих позицій. Основна або ідеальна мета життя визначає стійкість особистості згідно цього вчення.

    Таким чином, людина, яка має чітку спрямованість і прагнення в житті, завжди впевнено йде вперед, не витрачає сили і енергію на дрібні неприємності життя.

    Гуманістична психологія (Е. Берн, К. Роджерс)

    Розглядає психологічну стійкість у межах своєї Я-концепції. Згідно з цією теорією, існує реальне Я і ідеальне Я. Людина рухається і розвивається в результаті прагнення до свого ідеального образу, здобуваючи новий досвід і знання.

    Психологічна стійкість багато в чому залежить від успішності особистості у своєму розвитку, впевненості у своїх силах. Крім того, в процесі життя формується комплекс захисних механізмів і способів подолання труднощів, що дозволяє позбавитися від внутрішнього дискомфорту, захиститися від зовнішніх впливів. Все це забезпечує людині потреба в безпеці.

    Вітчизняна психологія (Ст. М. Бехтерев, В. П. Павлов)

    Вивчала питання стійкості особистості з точки зору діяльності нервової системи, фізіологічних особливостей кожної людини. Досліджували несвідомі і свідомі прояви нервової системи.

    Психологи виділили також поняття – емоційна стійкість, яка передбачає здатність психіки людини зберігати високу активність при різних несприятливих чинників. Особливо це властивість проявляється в екстремальних ситуаціях.

    Такі ситуації можуть виникати як у побуті, так і в професійній діяльності, особливо часто проявляються в медицині, військовій справі, управлінні організацією.

    Развитие психологической устойчивости личности

    Для емоційно стійкої особистості характерні такі якості

    • розвинутий інтелект;
    • високий рівень комунікаційних здібностей;
    • професійні навички, вміння;
    • стійкість до зовнішніх змін;
    • вміння зусиллям волі контролювати поведінку, емоції;
    • самоорганізація своєї діяльності.

    Особлива увага приділяється самоконтролю поведінки, яка виявляється на кількох рівнях – постановка мети і реалізація, аналіз дій і оцінка.

    Визначили схему поведінки психологічно стійкої особистості:

    Постановка задачі – мотивація до дії – розуміння проблем – негатив у відношенні до ситуації – посилений пошук рішення – самостійне зниження емоційного настрою – нормалізація стану.

    Для нестійкої особистості алгоритм буде відрізнятися на завершальній стадії

    Постановка задачі – мотивація до дії – розуміння проблем – негатив у відношенні до ситуації – хаотично шукається вихід – збільшення усвідомлюваних складнощів – зростання переживань, негативу – зниження активності – зменшення мотивації, захисна реакція.

    Як бачимо, людина часто сам погіршує ситуацію, накручує своє негативне емоційний стан, гальмує процес прийняття рішення, пошуку виходу. Важливо вміти адекватно оцінювати ситуацію в стресових умовах, намагатися звести до мінімуму емоційне забарвлення подій.

    Важливим фактором, що впливає на психологічну стійкість особистості, є рівень оптимізму або песимізму. Ставлення до життя і подій безпосередньо залежать від загального уявлення про світ, рівня самооцінки та позитивного сприйняття своєї особистості.

    Якщо людина вважає, що він невдаха і життя суцільне страждання, то природно, що його оточують нескінченні проблеми і труднощі. Стійка позитивно налаштована особистість готова до труднощів і сприймає їх, як виклик, прагне знайти оптимальне рішення.

    Найбільш істотним стійкою властивістю особистості є пошукова активність, людина готова до необхідності зміни намічених планів, оперативно діє з метою вирішення виниклої ситуації. Приходимо до висновку – основою психологічної та емоційної стійкості є особистісні характеристики, особливості людини. Як же визначити, спрогнозувати наявність необхідних якостей у певної людини?

    Діагностика психологічної стійкості особистості

    Розвиток психологічної стійкості особистості починається з діагностики.

    У психології для дослідження психологічної стійкості застосовують такі методики, тести:

  • Тест життєстійкості С. Мадді – дозволяє оцінювати рівень життєстійкості особистості. Ця якість дозволяє людині реалізуватися в суспільстві, незважаючи на складні умови, наявність тривожних проявів.
  • Шкала толерантності до невизначеності Д Мак-Лейн – визначає рівень сприйняття світу, готовність до неоднозначності та непередбачуваності зовнішнього середовища, обставин.
  • Діагностика самоактуалізації особистості А. В. Лазукина – спрямована на створення чіткого уявлення про рівні основних якостей самоактуализированной особистості (цінності, пізнавальна активність, самостійність, креативність, прагнення до творчості, незалежність).
  • Методика дослідження самооцінки особистості С. А. Будасси – в основі цього дослідження визначення ставлення й оцінки людиною особистих якостей і своїх компетенцій.
  • Шкала психологічного благополуччя К. Риф – дозволяє оцінити рівень психологічного комфорту, ставлення до життя, що включає такі параметри: автономність, відчуття свого впливу на зовнішній світ, прагнення до особистісного росту, ціль).
  • Рівень емоційного комфорту можна оцінити за допомогою таких технік

  • Методика дослідження тривожності Т. Д. Спілбергера – визначає загальний рівень тривожності, яка існує на постійній основі, ситуативної тривожності.
  • Шкала суб’єктивного благополуччя Р. Перуэ-Баду – це інструмент діагностики рівня благополуччя особистості, сприйняття власного життя.
  • Людина може відчувати, що не в змозі спокійно справлятися з життєвими труднощами, часто відчуває психологічний дискомфорт, незахищеність і емоційну слабкість. У такому разі необхідно вживати заходи для зростання емоційної і психічної стійкості.

    Способи розвитку психологічної стійкості

    Развитие психологической устойчивости личности

    Формування психологічної стійкості особистості відбувається в процесі життя і подолання труднощів, що виникають на шляху. Свідомо підвищити рівень стійкості можна наступними способами:

  • При виникненні складної ситуації намагатися спокійно осмислити те, що відбувається, можливо, все не так вже погано в порівнянні з глобальними проблемами світу – війнами, голодом, знайти позитивні моменти – здоров’я, сім’я, друзі. Все це раціональне ставлення до життя. Якщо складно думати без емоцій, то можна уявити, що є психологом і потрібно допомогти одному порадою або бути його адвокатом, що б сказали в такому випадку?
  • Думайте тільки про питання сьогоднішнього дня. Д. Карнегі та інші психологи радять жити в “відсіку одного дня”. Це означає, що ми можемо планувати своє майбутнє, але переживати про те, що не сталося – безглуздо і шкідливо для людини і його організму в цілому.
  • Минуле – це вже перегорнута сторінка життя, це “розлите молоко”, яке не збереш.

    Єдине, що дає нам минуле життя – це безцінний досвід. Таким чином, існує тільки сьогодні і питання, які необхідно вирішувати на даний момент часу.

  • Необхідно навчитися приймати неминуче – подія вже відбулася, яким способом можна поліпшити ситуацію, можемо вплинути на неї? Якщо ситуації не у Вашій владі – можливо тільки змінити до неї відношення, прийняти, як даність, і жити далі. Людина може звикнути до всього, навіть люди-інваліди часто ведуть активне життя і вміють знаходити свою реалізацію.
  • У разі стресової ситуації, почуття відчаю – не варто дозволяти негативним думкам заволодіти свідомістю, краще спрямувати сили на корисну діяльність, будь-яка робота відволікає розум людини. Переживання гальмують розумовий процес, праця – стимулює логічне мислення. У таких випадках кажуть:”я дуже зайнятий, немає часу на переживання”.
  • Корисно застосовувати закон великих чисел у питаннях тривог про майбутнє. Якщо постійно думаєте, що може статися неприємна подія, в першу чергу, потрібно зрозуміти, яка ймовірність такого події, у другу – вжити заходів для нейтралізації цього питання.
  • Встановити обмежувач втрат – це означає, що не можна дозволяти будь-якої події руйнувати життя людини, все це тимчасово, є більш важливі речі. Внутрішня шкала цінностей допоможе тверезо дивитися на події життя і спокійно їх аналізувати. Обмежувач можемо ставити на негативні емоції і переживання, щоб уникнути погіршення ситуації, відносин з оточуючими людьми.
  • Опануйте тайм-менеджментом – правильний розподіл часу і сил допоможе швидше впоратися із завданнями, уникнути стресів, зайвих навантажень.
  • Дотримуйтеся основних правил

    • вирішуйте питання в порядку їх важливості,
    • не відкладайте на потім вирішення простих питань, щоб уникнути їх накопичення,
    • правильно розподіляйте обов’язки, вчіться делегувати, якщо є така можливість.
  • Філософське ставлення до життя – все йде, як треба. Спостерігаючи східних мудреців, дивуємося їх спокою, розумним думок і вчинків. Зараз психологи все частіше говорять, що багато в чому образ думок формує життя людини. Не маючи можливості впливати на події, що відбуваються, люди по – різному ставляться до них: хто впадає у відчай, інші спостерігають, роблять висновки, діють.
  • Готовність до змін пов’язана з внутрішнім світовідчуттям, тому потрібно намагатися зберігати спокійний, а краще – позитивне ставлення до життя. Негативний настрій призводить до негативних подій в житті, людина самостійно прогнозує невдачі.

    Дослідження показали, що самонавіювання відіграє велику роль, навіть на рівні фізичного стану. Саме тому, спортсмени, політики завжди налаштовуються на виступ, змагання, наповнюючи себе упевненістю в успіху.

    Віра і психологічна стійкість

    Багато хто задається питанням, як пов’язані віра і психологічна стійкість?

    Развитие психологической устойчивости личности

    Спостереження показують, що люди різних віросповідань мають більш сильний внутрішній стрижень і спокійне ставлення до життя.

    Розвиток психологічної стійкості особистості пов’язане з внутрішнім світом і вірою.

    При цьому віра – дуже широке поняття і не завжди пов’язана з релігією. У психології виділяють наступні концепції:

    • віра – емоційний феномен;
    • віра – інтелектуальне явище;
    • віра – частина волі людини.

    Віра необхідна людині для життя і діяльності.

    Віра стосується явищ життя, подій, людей, соціальної дійсності, організацій. Всі ці об’єкти існують в реальному світі і отримують певну оцінку людини. Ми кажемо, що віримо цієї партії, організації, людині. Віра пов’язана частково з довірою, проте – це більш глибоке почуття.

    Синонімами віри вважаються також поклоніння (в релігії) та стійкість, яка проявляється як стійкість, впевненість в собі, судженнях, світогляд, цінності. Стійкість може давати релігія, так як віра живе в людині, він визнає існування сил, що піклуються про нього.

    Таку ж стійкість дає і внутрішня картина світу, якщо людина впевнена у своїх силах, відчуває підтримку близьких людей. Існує ірраціональна віра – віра в Бога, абсолютні сили, світовий розум і раціональна віра в себе, людей в цілому. Раціональна віра базується на власному досвіді життя, своїх незалежних переконаннях, умовиводах.

    Ірраціональна віра вважає відмінним механізмом захисту людини від проблем і тривог, деякі психоаналітики стверджують, що більшість проблем і захворювань можна вилікувати шляхом набуття релігійного світогляду. Однак кожна людина вирішує самостійно, як вірити і у що.

    Головне, що віра необхідна для знаходження внутрішнього спокою, це дуже важлива установка особистості, вона дає людині внутрішні сили для успішної діяльності і подолання перешкод життя. Релігію в житті людини може замінювати суспільство, сім’я, внутрішні цінності, наука і мистецтво.

    Часто в періоди відчаю люди починають звертатися до Бога і вищим силам, навіть раніше не вірили.

    Релігія дає відчуття заспокоєння, це остання інстанція, коли немає можливості поділитися переживаннями з близькими, простіше звернутися до Бога. Достовірно не відомий механізм впливу молитви, однак людина мислить спокійніше і розумніше, заповнюються сили організму.

    Развитие психологической устойчивости личности

    Можливо, спрацьовує внутрішній настрій, перекладання складнощів на інші вищі сили. Релігія підтримує “базальное довіра”, це поняття було введено Еріксоном.

    Розвиток психологічної стійкості особистості необхідно для успішного соціального спілкування. Важливу роль у даному випадку відіграють впевненість людини і його поведінки. Особистість, впевнена в собі, легко висловлює думки, емоції, прислухається до думки інших людей, може раціонально підходити до вирішення питань.

    Протилежність – невпевнена, агресивна особистість. Спосіб поведінки – накази, маніпуляції, звинувачення, небажання брати відповідальність на себе. Агресивність і пасивність часто викликаються ворожим ставленням до навколишнього світу, підвищеною тривожністю. Все це негативно позначається на житті людини і оточуючих його людей.

    Для розвитку впевненості в собі необхідно фіксувати увагу на позитивних досягненнях, успіхах у життя, вести облік своїх перемог. Слід записувати і згадувати свої успіхи у важкі періоди життя, перед відповідальними завданнями.

    Крім того, важливо навчитися зберігати баланс між власним внутрішнім світом і навколишнім середовищем. Людина може впливати на світ, як і навпаки, це рівновага необхідна основа стійкої особистості. Загальне світовідчуття і ставлення до життя формує соціальне благополуччя людини, реалізацію її в суспільстві.

    Успішне соціальне благополуччя пов’язане з розвитком упевненості в собі, системи цінностей, пріоритетів, вміння справлятися з різними стресовими ситуаціями.

    Таким чином, розвиток психологічної стійкості особистості – це комплекс заходів, пов’язаних з вірою, світовідчуттям, ставленням до життя і її подіями.

    Спокій – це велика сила, яка дозволяє інакше дивитися на життя, знаходити вихід у будь-якій ситуації!

    Догори