Важко уявити собі батька дитини дошкільного або молодшого шкільного віку, не тревожащегося про готовність свого чада до школи. Більш того, в останні роки велика увага приділяється саме психологічної готовності. Але ось що саме являє собою психологічна готовність дитини до школи – питання далеко не простий.
Перш за все, необхідно сказати, що психологічна готовність ніяк не пов’язана з тими вміннями, які є у дитини: чи вміє він читати і писати і т.д. Дитина може навчитися читати в 4 роки, але це не означає, що ми вже можемо відправити його в школу. Психологічну готовність пов’язують, насамперед, з розвитком у дитини довільності і мотивації до навчання. В той момент, коли дитина може, і хоче відволіктися від іграшок і сісти займатися «нецікавими справами» (читати, рахувати, працювати в прописах), тоді можна говорити про те, що дитина готова до школи.
Часто батьки орієнтуються саме на знання дитини і поспішають віддати його в школу раніше. Але дитина ще не награвся» або просто не може висидіти урок у школі. Тут і починаються проблеми з неуважністю. В цьому питанні головна порада батькам – прислухатися до своєї дитини, до його можливостей і бажань. І не орієнтуватися на дітей друзів і сусідів, або наочну агітацію шкіл.
Наріжним каменем внутрішньої мотивації до навчання для дитини є його власний інтерес до пізнання світу, який наділяє його безліччю нових можливостей. У 6-7 років дитина готовий проявити такий інтерес, а головне завдання батьків – підтримати його і дати розвинутися. Краще всього для цього підтримувати ініціативи і прагнення свого чада, проявляти щирий інтерес до його шкільного життя. Також, дуже велике значення має те, як ваша дитина пояснює собі природу своїх шкільних успіхів та невдач.