Час читання 7 хвилин
У цій статті мова піде про те, яким повинен бути педагог, наскільки важливо саморозвиток особистості педагога в сучасному світі, способи, якими можна досягти особистісного зростання та розвиток творчого підходу до роботи вчителя.
Педагог сучасності
Освіта – важливий фактор, що визначає розвиток сучасного суспільства. З його допомогою особистість розвивається, як індивідуальність з неповторним своєрідністю в пізнанні світу. в
Професійної діяльності розкривається особистість педагога, його майстерність. Саме в студентські роки майбутній педагог отримує перший досвід. Підготовленість до життя молодого покоління, його можливості до саморозвитку залежать від рівня професіоналізму педагога, його розвитку в професійній сфері.
Сучасний педагог зобов’язаний бути відкритий до всього нового, йти в ногу з часом, розуміти особливості розвитку дітей, їх психологію. Знати свій предмет не достатньо, потрібно бути всебічно розвиненим.
Зовнішні та внутрішні умови впливають на професійний саморозвиток вчителя:
Саморозвиток – спосіб реагування на зовнішнє середовище через свідомий процес, спрямований на зміну в особистісній сфері (інтелектуальної, мотиваційної, емоційної),
В. А. Сластенин виділяє в саморозвитку особистості майбутнього педагога кілька критеріїв:
· самоорганізацію діяльності та якісні зміни в особистості;
· професійне самовідновлення педагога;
· заміна звичних способів професійної діяльності;
· рішення предметних завдань через різні напрями (психологічні, педагогічні, організаційні);
· сприйняття діяльності навколишнього середовища, як можливість професійного розвитку.
Механізми, що допомагають у саморозвитку педагога:
- прийняття свого «Я», визнання себе, самосвідомість;
- розуміння меж свого «Я»;
- самоактуалізація «Я» в людині;
- самореалізація через потенціал свого «Я»;
- самодіяльність, яка допомагає розкритися таланту, формує майстерність;
- саморегуляція, сприяє керувати собою в різних ситуаціях;
- самостроительство – цілеспрямований розвиток власних здібностей, якостей і сторін особистості;
- самоідентифікація, що дозволяє виділяти себе. Як індивідуальність, несхожую ні з ким іншим;
- самооцінка, що дозволяє визначити рівень «себе актуального» та «себе потенційного».
Таким чином, освіта – самовдосконалення самого себе, безперервний процес саморозвитку та самопізнання.
Самопізнання — це процес пізнання своїх відносин з іншими людьми, себе самого і рис характеру, інтелектуальних особливостей, своїх потенційних і актуальних властивостей. Самопізнання вимагає аналізу свого способу життя, оцінювання якості коштів до самопізнання. Вимоги життя і власну недосконалість штовхають на роботу над собою, згладжування протиріч між ними через подолання себе, соціальну активність. Але самовдосконалення не може постійно проявлятися через невдоволення собою. Людина повинна вміти дивитися на себе з позитивної сторони, розуміти, що він унікальний, несхожий на інших, має власну гідність.
Самопізнання – спосіб саморозвитку майбутнього педагога як особистості
Для самопізнання необхідно:
- самоспостереження (аналіз своєї діяльності);
- порівняння. Його можна здійснити за допомогою психологічних ігор за схемою «був-став»;
- самоаналіз (творча діяльність);
- розуміти й аналізувати три «Я»: «Я» у моєму уявленні (Що я знаю про себе?), «Я» ідеальний (Яким я хочу бути?), «Я» дзеркальне (Що про мене думають інші люди?). Цей прийом можна проводити, відвідуючи групові бесіди та тренінги, на індивідуальних заняттях.
Програма особистісного саморозвитку педагога – важливий інструмент на шляху до саморозвитку в педагогіці.
Основні напрями реалізації програми:
Л. Н. Толстой ще в юнацькому віці розробив програму самовдосконалення, що складається з трьох розділів:
Сприяння самопізнання і саморозвитку проявляється в таких формах як:
- науково-практичний семінар;
- теоретичний семінар;
- семінар-практикум;
- індивідуальна консультація;
- проектування індивідуальної програми в саморозвитку;
- соціально-психологічний тренінг;
- ділова гра.
Педагог зможе досягти успішного становлення себе як особистості, за умови, що прийме самого себе таким, який є, прийме своє місце в професії і позитивної оцінить свої здібності.
Освіченість і кваліфікована компетентність педагога — це вміння застосовувати свій досвід в різних ситуаціях, вміння застосовувати основи професійних знань, орієнтування у великому потоці наукової інформації, аналіз нових педагогічних схем навчання і програм. В роботі педагога звична ситуація, коли потрібно вміти моментально аналізувати, передбачити, творчо підійти до вирішення ситуації. Тому, особливо актуальною є розробка питань для формування активної особистості в творчому напрямку як в межах середньої, так і вищої освіти
Для формування творчого потенціалу майбутнього фахівця потрібно:
- спеціальна програма професійно-творчого навчання, збагачена творчої середовищем, що базується на широкому спектрі різних емпіричних завдань;
- психолого-педагогічна підтримка і сприяння студентів у придбанні творчого досвіду;
- створення певного позитивного психологічного мікроклімату;
- професійний зразок креативного поведінки педагогів.
Ми говоримо про педагога-дослідника. Це вчителі, що володіють талантом і високим рівнем педагогічної майстерності. Такі педагоги мають власну оригінальну педагогічну концепцію. Вона розроблена з урахуванням новизни та практичної значущості. Швидко приваблює певний коло вчителів-колег, які займаються експериментально-дослідницькою роботою. Тим самим розвиваючи педагогічні ідеї.
Завдяки власній системі навчально-виховної роботи їх учні стають успішними: вступають у престижні заклади, стають переможцями різноманітних конкурсів обласного, державного рівня. Учитель-дослідник має яскраво виражені схильності і здібності до творчої діяльності. Він здатний вирішити педагогічні проблеми за допомогою методологічної культури, активної позиції та вміння бачити між рядків. Що стосується навчально-виховної роботи, то тут яскраво простежується творчий підхід: пошук нових рішень і можливостей, щоб підвищити якість та ефективність педагогічної праці. Таке рішення стає незамінним у розвитку особистісних якостей підопічних.
Завдяки постійній роботі і творчих пошуків, вчитель-дослідник працює захоплено, що неодмінно передається учням. Така людина обов’язково має різні наукові публікації, що привертають увагу колег. Педагогічна імпровізація – найважливіший елемент у педагогічній творчості і його саморозвиток.
З одного боку, педагогічна імпровізація – фрагмент педагогічної діяльності, в якій учитель здійснює творче перетворення педагогічних знань, умінь при вирішенні педагогічної задачі.
Дослідження показали, творчий саморозвиток педагога – це складна, багаторівнева робота. Творчий саморозвиток педагога — це системообразующиеся компоненти: творча самореалізація та самовизначення, самоуправління, самовдосконалення.
Проаналізувавши компонентний склад культури творчого самовдосконалення індивіда педагога можна сказати, реалізація потенціалу визначається:
- необхідністю професійно самовдосконалюватися;
- рівнем визнання своїх професійних і особистісних можливостей, якостей.
Реалізуючи творчий потенціал, педагог відчуває деякі труднощі. Це відбувається в зв’язку з тим, що не вистачає методологічної культури, дослідницьких навичок та здібностей. Така ситуація провокує професійне розчарування, емоційне вигорання через невиправдання своїх очікувань.
Таким чином, саме на етапі підготовки у педагогічному коледжі (внз) повинні вчити до професійно-педагогічної функціонування творчої самореалізації. Розвиток творчості вимагає усвідомлення власних можливостей і потенціалу і тільки потім застосування «Я – концепції». Важливою складовою саморозвитку є – порівняння. Педагог, щоб стимулювати дії до визначення ціннісних орієнтацій, професійної майстерності, розвитку творчих здібностей, повинен проаналізувати своє минуле і майбутнє. Це потрібно, щоб стати креативним, сучасним, почати творити і розвиватися. «Я-концепція» в творчому саморозвитку тісно пов’язана з умінням об’єктивно оцінювати свої здібності та особистісні якості, вірою у власні сили.
Реалізуючи творчий потенціал, можна відповісти (або поступово відповідати) на такі питання:
Чим частіше ми будемо замислюватися про свою діяльність у напрямку саморозвитку, тим більше ймовірність, що ви не розчаруєтеся у своєму виборі в плані професії.
Щоб зробити істотною своє життя і реалізувати потенціал фахівця потрібно:
Освоївши життєдіяльність у творчому амплуа, потрібно пробувати переносити отримані навички та уміння на професійну діяльність.
Саморозвиток у сфері педагогіки – це велика наука, своєрідне мистецтво. Щоб виховати гідне нове покоління, педагогу самому треба стати людиною, яка здатна бути натхненням і прикладом для наслідування.