Чому психоаналіз розвитку особистості такий, який є?

Час читання 7 хвилин

Психоаналіз, як зрозуміло вже з назви – теоретична наука про психіку людини. Її засновник Зигмунд Фрейд розробив і обгрунтував свою теорію ще в кінці XIX століття. Спочатку його ідеї були під забороною в Європі і відкидались, як псевдонаукові в СРСР. Але поступово вони заволоділи світом, у Фрейда з’явилися послідовники, які розвинули його постулати, наприклад психологи Юнг та Адлер. Тому психоаналіз розвитку особистості людини є таким важливим аспектом духовного і фізичного життя.

Сьогодні, на підставі теорій Фрейда, почали розвиватися такі галузі знання, як сексологія, сексопатологія. Традиційна психологія почала враховувати, а не заперечувати при визначенні стану людини, почуття провини, тривожність, комплекси неповноцінності, про що не раз писав Фрейд.

Як би не неоднозначно оцінював вчений світ вклад Зиґмунда Фрейда в розвиток психології, метод психоаналізу широко застосовується, як популярна психотерапевтична техніка в усьому світі.

Почему психоанализ развития личности такой, какой есть?

Що таке психоаналіз?

У понятті психоаналізу, за визнанням самого Фрейда, переплелися філософія з психологією і психіатрією. Його основні положення неможливо продемонструвати або довести. Тим не менш, він є сполучною ланкою між станом людського організму і його психіки в той момент, коли виникає тілесне захворювання, викликане психічним розладом.

Слово лікує, їм можна розладнати, словом можна потішити або вбити. В психоаналізі основний метод впливу і лікування – бесіда лікаря з пацієнтом. Саме в бесіді, вміло веденої в потрібному напрямку психотерапевтом, пацієнт розкриває свої таємниці, виявляє комплекси, оголює джерела свого стану, заховані у глибинах його підсвідомості.

Таким чином, психоаналіз – це набір методів і прийомів дослідження та впливу на психіку людини. Головне в психоаналізі – вплив несвідомого на усвідомлені вчинки людини. Саме визначення того, наскільки інстинкти, закладені в людині, визначають його поведінку і прояви особистості, і є основою теорії психоаналізу.

Важливе місце в психоаналізі займає особистість людини. Через психоаналіз Фрейд дає визначення особистості і описує вплив на неї. Основою психоаналізу є теорія психосексуального розвитку особистості. Як психіатр, Фрейд взагалі всі явища, пов’язані з розвитком особистості, сприймав через призму сексуальності – явною або прихованою.

Почему психоанализ развития личности такой, какой есть?

Психоаналіз розвитку особистості

Багато наукові теорії та їх творці дають різні визначення особистості. За Фрейдом, особистість – це сукупність трьох сутностей: Ід, Его і Супер-его.

  • Вд – «Воно» – несвідоме потяг, бажання, інстинкти, задоволення, закладені з народження;
  • Его – «Я» – свідомість на певному етапі розвитку свого «я», що існує в реальності;
  • Супер-его – «Супер-Я» – поява внутрішнього цензора, самоконтролю, совісті, дозволяють підкорятися суспільним законам, контролювати свою поведінку.

Фрейд вважав, що особистість не прагне до зростання та вдосконалення. Вона лише постійно намагається врівноважити прагнення до отримання задоволення зі страхом перед розплатою за нього, страхом перед отриманням покарання.

З визначення особистості випливає і теорія психосексуального розвитку людини, виведена Фрейдом. Вона охоплює період від народження дитини до закінчення пубертатного періоду – до 18 років. Складається розвиток особистості за Фрейдом з 4 стадій, кожна з яких пов’язана з тією чи іншою ерогенною зоною, які до 18 років оформляються в єдине ціле, повністю розкриваючи сексуальність людини, формуючи здатність до повноцінного статевого життя.

Почему психоанализ развития личности такой, какой есть?

Стадії психосексуального розвитку особистості:

  • Оральна – період грудного вигодовування – несвідоме отримання задоволення немовлям в процесі смоктання материнських грудей за допомогою рота та язика, період появи «ід».
  • Анальна – стадія привчання дитини до горщика, процесу усвідомленої дефекації. У цей час у дитини з’являється усвідомлення того, що він може віддати або не віддавати (фекалії), і, залежно від цього, отримати похвалу або покарання. Його попка в цей період привертає загальну увагу, це йому доставляє певне задоволення.
  • Фалічна – період з 3 до 6 років. Початок формування «его». Розглядання зовнішніх статевих ознак, порівняння їх, бажання доторкнутися, початок мастурбації. Прояви Едіпового комплексу.
  • Латентна – період до початку статевого дозрівання. Дитина займається навчанням, захопленнями. Спокій в плані сексуального розвитку.
  • Генітальна – співпадає з періодом статевого дозрівання, гормональною перебудовою організму, переходом до повноцінної сексуальності, формування «супер-его» – внутрішнього механізму регулювання і стримування, завершує формування особистості. Генітальний тип особистості для Фрейда був ідеальним.

Про них ми вже писали більше докладно в іншій статті про Фрейда.

Кожна з наведених стадій розвитку особистості накладає певний відбиток на подальше життя людини і формує окремі його якості. Ці якості залежать від успішності проходження кожної стадії. Комплекси неповноцінності теж з’являються в період психосексуального розвитку, пов’язані з Фрейдом з «фіксацією» на тій чи іншій стадії.

Почему психоанализ развития личности такой, какой есть?

Захисні психологічні механізми по Фрейду

Виходячи з подібної інтерпретації особистості, розглядається і наявність захисних механізмів, що компенсують перевагу одного з трьох складових особистості. Такими є:

  • Заперечення;
  • Заміщення;
  • Раціоналізація;
  • Витіснення;
  • Проекція;
  • Регресія;
  • Сублімація.

Кожен з них спрямований на відновлення рівноваги в прояві тієї чи іншої особистісної складової, щоб не допустити виникнення крайніх проявів і можливих патологій психіки, невротичних станів. Однак часом вплив захисного механізму психіки носить настільки емоційний характер, що приносить більше шкоди, ніж користі. І виходить, що психоаналіз розвитку особистості не може заперечувати спонуки і почуття людини, але і не може їм перешкоджати.

Наприклад, студент, не підготувавшись до іспиту і отримавши погану оцінку, переносить свою провину за це на викладача (проекція). Він пояснює погану оцінку упередженим ставленням до себе. І якщо він досить себе в цьому переконав, то навряд чи зможе успішно перескласти іспит.

До таким же руйнівним механізмів психологічного захисту відноситься заміщення. Воно проявляється у перенесенні уваги з об’єкта, що несе загрозу, на інший, більш необразливий. Дитина, якого насварили батьки, зганяє злість на інших дітей або іграшки, ламаючи їх. Доросла людина, що отримав догану начальника, переносить злість на членів сім’ї.

Однією з психотехнік, придуманої Фрейдом, є метод вільних асоціацій. Він полягає в тому, що пацієнтові дається можливість розмірковувати на будь-яку тему, розповідати все, що першим спало на думку. Такий метод дозволяє виявити приховані глибоко в підсвідомості, придушувані «супер-я», мотиви, причини вчинків, аж до розкриття злочинів. Він також допомагає зрозуміти в який з моментів людина «включає» механізм придушення, небажання виявити потаємні почуття і емоції.

Таким методом можна виявити причину психологічних проблем людини, психічної патології, невротичного стану, визначити і усунути травмує фактор, вивільнити гноблені почуття, спрямувати їх у конструктивне русло.

Почему психоанализ развития личности такой, какой есть?

Вплив психоаналізу на особистість

Особистість і є об’єктом психоаналізу. Фрейд розглядав особистість як динамічну систему. Всередині неї постійно відбувається боротьба природних інстинктів, прагнення до задоволення потреб з етичними законами суспільства. Є ще внутрішні суперечності, психологічні компроміси, приховані конфлікти нашого «его» та «супер-его» і т. п.

Психоаналіз як теорія і практичний механізм дослідження всіх проявів особистості, здатний коригувати їх, впливати на зміну поведінкової динаміки. Одним з поглядів неофрейдистов (Юнга, Адлера) є те, що психоаналіз доступний і як самоаналіз. Це відбувається в тому випадку, коли грамотний психоаналітик зможе не тільки глибоко вникнути в суть проблеми, але й навчити основним прийомам психоаналізу пацієнта.

Фрейд і сам прийшов до відкриття своєї теорії через самоаналіз, про що він писав своєму колезі, німецькому лікарю Флиссу. Хто, крім самого людини може по-справжньому глибоко проникнути в суть особистісних проблем, їх підсвідомих джерел?

Звичайно, не кожен індивідуум здатний проаналізувати свій внутрішній стан досконально, зробити правильні висновки. Тому багато хто і вдаються до послуг психоаналітиків, щоб професіонал допоміг з допомогою методів фрейдистської теорії розібратися в проблемі даної особистості, допомогти її грамотно вирішити.

Людина так влаштована, що іноді достатньо однієї бесіди, щоб полегшити його стан. Грамотний психотерапевт шляхом проведеного психоаналізу як би піднімає на поверхню душі, заховані глибоко почуття, сумніви, тривоги, пробуджує інстинкти. Фрейд вважав, що навіть сновидіння грають велику роль в психоаналізі, чому присвячена одна з його книг.

Почему психоанализ развития личности такой, какой есть?

Внесок Фрейда в розвиток психології

У своєму вченні, як сказав один учений, Фрейд був першим, писав, що хотів. Але тепер його заслугами, теоріями і системою психоаналізу успішно користуються психологи і психотерапевти всього світу. Його методи застосовуються навіть в педагогіці.

Він першим відокремив анатомію від психології, підвівши її ближче до філософії. Фрейд зміг зацікавити навіть скептиків від науки у вивченні несвідомих проявів людського «я», вродженої сексуальності, що впливають на усвідомлені вчинки. Його внесок у розвиток психології великий і беззаперечний, хоч і неоднозначний.

Фрейд зміг довести, що незадоволені бажання і первісні інстинкти, закладені на генетичному рівні, можуть визначати властивості особистості, її поведінку в суспільстві, якщо не спрацьовують компенсаторні механізми, що врівноважують три її сутності.

Як грамотний психолог, Фрейд вперше звернув увагу на зв’язок формування особистості з тим, як проходили дитячі роки людину, з впливом батьківського виховання на ці процеси. Так, одним з головних визначальних чинників він вважав Едипів комплекс, успішність його подолання, його відголоски в кожен період життя людини.

Почему психоанализ развития личности такой, какой есть?

Висновок

Незважаючи на репутацію у деяких побратимів по науці, як сексуально стурбованого невротика, Фрейд не був псевдоученым, а його теорія не є помилковою. Спірної – так, багато в чому умоглядної, але підтвердженої численними прикладами, випадками з реального життя, досвіду психіатрів, психологів, психотерапевтів.

А в часи постійно потрясають світ сексуальних революцій, шаленого ритму життя і пов’язаних з ним стресів теорія Фрейда стала мега популярної, має відповіді на всі питання.

Догори