Час читання 8 хвилин
Сучасна психологія і психіатрія вже давно не обмежуються тільки класичними науковими теоріями. Суперечки та дискусії про істинності та об’єктивності популярних концепцій ведуться століттями, постійно проводяться психологічні дослідження, мета яких – прийти до єдиного правильного результату. Але крім цього все частіше з’являються нові альтернативні течії, загальновідомі теорії видозмінюються, трансформуються вчення світових умів психології і психіатрії, таких як професіонал психоаналізу Зігмунд Фрейд та його не менш відомий колега Карл Густав Юнг. У даній статті мова піде саме про подібному новому перебігу, яке зробило справжню революцію в російській психології носить назву системно-векторна психологія. Ви дізнаєтеся, що це таке, яка основна ідея цього напрямку, а також докладно зможете ознайомитися з кожним з 8 представлених векторів і навіть самостійно визначити свій власний тип особистості.
Ідеї системно-векторної психології
Для початку варто сказати, що системно-векторна психологія не є загальноприйнятим напрямком в сучасних наукових колах. Деякі особливо затяті прихильники класичних ідей навіть називають цей напрямок «мережевий псевдонаукою». Але, як і будь-яка інша теорія, психологічна концепція восьми векторів не тільки має право на існування, вона навіть встигла придбати свою армію прихильників. Як сказав засновник системно-векторної теорії В. К. Толкачов:
Всесвіт досить велика і невичерпна, що і дозволяє знайти в ній підтвердження будь-якої теорії. ©
Системно-векторна психологія виникла з нуля. За основу були взяті теорії Зигмунда Фрейда, згодом допрацьовані Володимиром Ганзеном і закінчені його учнем Віктором Толкачевым.
У 1908 році побачила світ стаття психоаналітика Фрейда «Характер і анальна еротика», в якій психоаналітик робить висновок, що особливості характеру безпосередньо пов’язані з ерогенними зонами людини. Публікація викликала широкий резонанс, з’явилися численні послідовники фрейдистської ідеї. Одним з них в кінці ХХ століття став Віктор Костянтинович Толкачов, психолог із Санкт-Петербурга. Він розробив типологію характерів, пов’язану з такими зонами, як очі, рот, ніс і вуха. За словами В. К. Толкачова, на розвиток і доопрацювання теорії Зигмунда Фрейда його надихнула книга «Системні описи в психології» академіка Володимира Олександровича Ганзена.
Зародження та розвиток вчення Віктора Толкачова
В. К. Толкачов розробив цілісну психологічну концепцію визначення типу особистості за допомогою векторів. З допомогою поняття «вектор» і докладного аналізу 8 характерних типів на світ народилася теорія під назвою «Прикладної системно-векторний психоаналіз». Толкачов більше 30 років проводив різні тренінги, семінари та лекції з даного питання. Завдяки одному з перших його учнів, Михайлу Бородянському, був розроблений спеціальний тест, що оцінює індивідуальний потенціал, наявний у кожного з векторів, що дозволяє визначити особистісний тип характеру щодо системно–векторної психології восьми векторів (тест Толкачова – Бородянського). Зараз багато послідовників векторної системи, які продовжують проводити психологічні тренінги та семінари. Самим відомим інтернет-коучем в даній області є Юрій Бурлан.
В чому суть системно-векторної психології
За час розвитку психології, як науки, було розроблено безліч різних типологій особистості. Це і типології за Юнгом або по Ганнушкину, свою класифікацію пропонував Еріх Фромм. Розроблені численні тести, що визначають психологічний тип індивіда, наприклад, тест Сонді або розповсюджений 16Personalities. По суті, В. К. Толкачов, як і багато його попередників, запропонував свою власну версію виявлення типу особистості.
Системно-векторна психологія позиціонується не як галузь класичної психології або певна течія, а як окрема наука вивчення типології особистості. Вектор – це симбіоз фізіологічних і психологічних якостей, таких як, наприклад, характер, темперамент, здоров’я, звички індивіда та інші подібні властивості. По суті, вектором є центр отримання задоволення. Вектори пов’язані з певним отвором на тілі людини, що є одночасно ерогенною зоною. У кожної особистості можлива наявність кількох векторів (від 1 до 8, на практиці найбільшою кількістю наявних векторів є число 5).
Наявністю вектора визначається кількість і ступінь людських прагнень і потреб у самореалізації, спрямованої на отримання насолод. Нездатність реалізувати існуючий вектор, на думку розробників теорії, приводить до депресії і почуттю незадоволеності, що робить для людини неможливим досягнення внутрішньої гармонії зі своїм «Я».
Векторні ступені (квартели) розвитку особистості
Системно-векторна психологія виділяє 8 основних векторів у типології особистості. А саме: зоровий, шкірний, звуковий, м’язовий, оральний, нюховий, уретральний і анальний вектори. Вони розташовуються в чотирьох основних квартелях (ступенях), формують життєвий уклад людини.
Принцип розташування векторів:
- Інформаційна щабель. Відповідають звуковий (внутрішня частина квартели) і зоровий (зовнішня частина) вектори. На цьому ступені відбувається процес розвитку й самопізнання особистості.
- Енергетична щабель. Відповідають оральний (зовнішня частина) і нюховий (внутрішня частина) вектори. Мета цього ступеня – визначити місце індивіда в соціальному строю, побудова чіткої ієрархії.
- Тимчасова щабель. Відповідають анальний (внутрішній простір квартели) і уретральний (зовнішній простір) вектори. Тимчасові життя поділу на етапи: минуле і майбутнє. На цьому ступені відбувається отримання і обробка досвіду від минулих поколінь, а також прагнення до прогресу і розвитку суспільства.
- Просторова щабель. Відповідають м’язовий (внутрішня частина) і шкірний (зовнішня частина простору квартели) вектори. Ступінь, що відповідає за фізичну оболонку – трудова реалізації людини, використання фізичної сили і т. п.
Характеристика векторів
Більш детальна векторна характеристика виглядає так:
Системно-векторна психологія поділяє вектора на більш важливі, так би мовити, основні, і ті, які мають меншу цінність у розвитку особистості. Нюховий, уретральний і звуковий вектори є головними, вони домінують над іншими векторами. Ці три вектори не перекриваються іншими наявними, а також не можуть бути обмежені зовнішніми соціальними чинниками, такими як виховання або суспільний лад.
Кожен індивід сам визначає, які вектори є основними в його психотип особистості. Для кожного вектора розроблені навіть такі характеристики, як певні зовнішні дані, особливості психіки, властиві конкретному векторному архетипу. Кожному з восьми векторів присвоєна певна геометрична форма і колір.
Також вектора поділені на нижніх (уретральний, анальний, м’язовий і шкірний) і верхні (зоровий, звуковий, нюховий і оральний). Системно-векторна психологія показує те, що нижні вектори відповідають за лібідо, сексуальні бажання людини, в той час як верхні шукають пару з духовним світом. Верхні вектора є в наявності абсолютно у кожної людини, на відміну від нижніх, якими наділені далеко не всі особистісні архетипи.
Системно-векторна психологія: її призначення
Немає жодної людини, здатної відмовитися від насолоди; навіть самої релігії доводиться обґрунтовувати вимогу відмовитися від задоволень найближчим часом обіцянкою незрівнянно більших і більш цінних радощів у потойбічному світі. © Зигмунд Фрейд
Для чого ж потрібна восьми векторна психологія? Яка її функція і користь для людини?
Основною метою векторної психології є пізнання себе і отримання насолоди від життя, використовуючи свої внутрішні вектори. Ця система спрямована на самопізнання індивіда, визначення його ролі в суспільстві, з метою уникнути морального незадоволення собою і своїм життям. Якщо людина не може реалізувати себе в соціумі, не знає своїх істинних потреб і бажань, то постійно відчуття незадоволення може призвести до депресивного стану.
Системно-векторна психологія також спрямована на розкриття сексуальних бажань і потреб людини. Може застосовуватися в якості професійно орієнтованих тестів.
Психологічна теорія, розроблена Віктором Толкачевым на основі постулатів Фрейда, дозволяє відкривати таємниці підсвідомості, усвідомлювати, що саме є рушійною силою людини, першопричиною всіх його дій і вчинків. Користь вивчення векторів системно-векторної психології також в побудові комунікативних зв’язків з оточуючими людьми: працівниками, родичами, друзями. Якщо дві людини володіють однаковими векторами, то найчастіше це є запорукою дружніх стосунків. І навпаки – контрастність векторів пояснює несумісність в парах і ворожість окремих особистостей один до одного. Говорячи словами мимовільного основоположника цього вчення Зигмунда Фрейда:
Ми вибираємо не випадково один одного… Ми зустрічаємо тільки тих, хто вже існує в нашій підсвідомості. ©
Системно-векторна психологія не є доведеною або абсолютно вірною. Це всього лише одна з методологій виявлення певного типу особистості. Кількість критики досвідчених фахівців щодо навчань В. К. Толкачова доводить не досконалість даної психологічної концепції. Дискусії та суперечки не вщухають між прихильниками класичної психології та учнями Толкачова.
Перші схильні вважати векторний підхід визначення особистості сектантських і гіпнотично-нав’язливим (нібито, тренінги з навчання даною методикою проводяться виключно з комерційними цілями). Другі ж щиро вірять в об’єктивність системно-векторної психології і доводять її користь для окремих індивідів, так і людства в цілому. Щоб детальніше ознайомитися з тезами і поняттями даного вчення, можна переглянути відео вступних лекцій Юрія Бурлуна щодо системи векторів. Тільки зібравши воєдино повну картину вчення, кожна людина зможе самостійно зробити висновок про істинність висунутих ідей.